A Plague Tale: Innocence - Гра, яку ви б не хотіли пропустити [Огляд]

Не зважаючи на те, що авторитетні видання, такі як "Г+Г" з року в рік величають сферу комп'ютерних ігор, як бездонну прірву зла, яка призначена випалювати дитячі нерозвинені мізки і пачками продукувати нові теракти по усій планеті, це не зовсім так. Зовсім не так. 

Завдяки світлим головам розробників ігрові світи практично нічим не відрізняються від реальних. Основною перепоною при розробці стає рівність рук розробників, та багатство їх уяви. Саме тому зараз індустрія може запропонувати підходящу гру будь-кому. Ви хвацький кіберспортсмен, який ставить хедшот з кілометрової відстані при повороті на 180 градусів у стрибку керуючи автомобілем? Для вас існує безліч кібеспортивних пострілушок, гоночних симуляторів та незчисленна кількість видів кібернетичного спорту в яких ви можете позмагатися. Ви фанат візуалу? Є ігри, кожен кадр з яких варто було б викладати на мистецьких виставках. Можливо вам подобається сюжет? Для вас також знайдеться велика кількість історій, які не тільки подарують омріяну сатисфакцію, але і можливо прокачають вашу фантазію та світосприйняття. Єдина проблема - усе це знайти. Адже, якщо в невеликої кількості ігрових продуктів від іменитих розробників є ресурси для просування, а над їх піаром трудяться цілі відділи маркетологів, піар-менеджерів та інших спеціалістів, то в деяких студій, які випускають на світ шедеври, таких бустів немає. Саме тому і аудиторія у них значно менша. Відповідно і заслуженого визнання вони не отримують. Сьогодні я спробую розповісти вам про доволі хорошу гру, яка заслуговує на вашу увагу, але не має змоги прокричати на весь світ про це. Надіюсь вам сподобається.

У далекому 2002 році утворилась Asobo Studio, яка довгий час була непримітною, проте доволі продуктивною. Із самого початку студія була своєрідним аутсайдером ігрової індустрії. Розробники займалися портуванням невеликих ігор, за мотивами мультфільмів Disney та Pixar при цьому працюючи на різні видавництва, наприклад Ubisofrt, THQ, Microsoft і тому подібне.

З часом студія почала братись за розробку більш амбітних проектів - вони допомагали створювати The Crew, Quantum Break, Flight Simulator. А разом з цим накопичили достатню кількість знань, щоб створити своє чергове дітище. Якщо більш пильно проаналізувати роботу Asobo Studio приходить розуміння, що команда ця не проста. З кожним новим тайтлом вони пробують для себе щось нове, якийсь новий досвід розробки. Тут вони допомагають портувати гру з консолі на ПК. При роботі над Quantum Break студія займалась анімацією, освітленням та звуковим дизайном.  Flight Simulator вони пропрацьовували зі сторони VR. Багато амбітних топових проектів, в яких студія виступала лише частково залученим розробником. 

І ось воно сталось. 14 травня 2019 року свій реліз отримала друга гра їх власної розробки A Plague Tale: Innocence. Гра створювалась більше двох років. Саме про неї ми і поговоримо. Саме вона і стала темою нашого сьогоднішнього огляду (але ви про це і так знаєте із заголовку). Забігаючи наперед я відмічу, що кожен рівень гри свідчить про те, як студія старалась вкласти всю свою душу та всі наявні знання в кожен піксель. 

A Plague Tale: Innocence - (Оповідь про чуму: Невинність). І ця назва придумана дуже влучно. Вона точно передає всю суть гри, і тепер, коли я пройшов гру повністю я це усвідомлюю. 

А тепер перестаю лити воду, адже це не твір п'ятикласника (хоча він звісно написав би краще) і переходимо до огляду сюжету.

Дія гри починається у 1348 році у тодішньому королівстві Франція. Надворі тепло, Столітня війна знаходиться на першому своєму етапі (Едвардіанська Війна) і оскільки люди винищують одне одного не безслідно, природа також вирішує їх покарати і на поле бою виходить третій противник, набагато грізніший, а саме Чума. Чума, яка не знає кордонів, не визнає стягів та Хоругв і однаково вбиває бідного та багатого. Чума, яку проносять на язиках і до наших днів та з скривленими фізіономіями згадуватимуть стоячи в медичних масках в черзі за хлібом. 

Глобальні події йдуть своїм ходом, але ніяк не торкаються безтурботного дитинства юної панянки Амісії Де Рун. Дівчинка грається, здобуває тогочасну освіту та не відмовляє собі в звичайній добрій наївності. Всю її п'ятнадцятирічну безтурботність підкреслює те, що її рід далеко не найбідніший. Батько утримує власний маєток в якому працюють наймані селяни, а мати наділена такою великою тогочасною розкішшю, як книги.

Та немає бочки меду, в яку жорстока доля не спробувала б встромити хоча б чайну ложечку дьогтю. Так і з Де Рунами. У Амісії є менший братик Х'юго, який в російському перекладі чомусь став Гуго, але оскільки перекладу синьо-жовтого немає, для нас він залишиться Х'юго. Хлопчик хворий. Хворий важко і його болячка є особливою. Через це Амісії заборонено до нього заходити і вона практично з ним незнайома. Мати всю свою писемність та знання використовує для пошуку лікарства, але поки це все не дає ніяких плодів. 

І було б все так, з перевагою в хорошу сторону, якби в один сонячний день в маєтку не з'явились солдати Інквізиції Святого престолу. Страшний та грізний лорд Ніколас вимагає у батька Амісії віддати Х'юго. Декілька секунд, слова відмови і на очах у дочки батько замертво падає на траву. Дівчинка, яка бачила все з вікна і була неподалік від кімнати брата в пориві адреналіну забирає його з собою і утікає з думкою про втрату батьків. Позаду залишились 15 років безтурботного життя, а попереду братик-незнайомець та повна невідомість. 

На цьому я завершу конкретику, бо вам спойлери не надто потрібні і спробую продати вам гру. Вся гра пронизана тематикою болючого дорослішання.

Амісія, яка потрапила в таке важке становище розуміє, що їй треба вижити самій та при цьому вберегти молодшого братика. Складається враження, що у неї пробуджується якийсь псевдоматеринський інстинкт і вона готова захищати хлопчика навіть ціною вбивства. Вражає і її реакція на перше вбивство, яке було вчинене під час самозахисту. Вона картає себе і втрачає дар мови. Проте наступні події щоразу сильніше і сильніше її загартовують. Саме тому до кінця гри Амісія стає своєрідним месником, який готовий масово забирати життя у тих, хто так спотворив її життя та знищив її сім'ю. Проте і холоднокровною вбивцею вона не стане. У дівчинки поряд завжди буде рятівна ниточка невинності, яка буде задавати контраст з усім, що відбувається на екрані протягом гри. І звати цю ниточку Х'юго. 

Хлопчику всього 5. Все життя він був ізольований від світу і зміг зберегти свою щиру дитячу наївність. Розробники дуже добре попрацювали над тим, щоб персонаж якомога сильніше контрастував з жорстоким світом. Хлопчик не розуміє усієї важкості ситуації. Він свято вірить у майбутню зустріч з батьками, а трупи на полях битви для нього всього лише прилягли подрімати. Саме перед ним Амісія частенько виправдовується, коли їй доводиться забирати життя охоронців, які постали на її шляху.

Другорядні персонажі також будуть і про них розказано достатньо, щоб викликати до них почуття. Амісія і Х'юго будуть проживати частинку життя кожного з другорядних персонажів так, що для гравця буде зрозумілою життєва історія кожного з них і до кінця гри сформується чітке ставлення до кожного персонажа. До кінця вони точно не здаватимуться вам картонними та непотрібними. Проблеми на яку хворіє велика кількість фільмів та ігор тут точно немає.

Сюжет. Розробники чудово розуміли, що розпещеного гравця візуалом не купиш. Саме тому вони продумали дуже хорошу сюжетну лінію. Вона доволі проста та все ж оригінальна і при цьому неймовірно філігранно врахований баланс між динамікою та емоційною прив'язкою. Ви переживаєте за персонажів. Ви лякаєтесь разом з ними. Ви боїтесь, що за наступним поворотом вас спіймають і гра буде з вами жорстокою. При цьому ви не будете скучати і відволікатись від сюжету і емоційності через надто складні головоломки. Гра буде впевнено рухатись вперед з такою інтенсивністю, щоб ви не втратили суть історії і при цьому отримали відчуття, що ви постарались і своєю працею вибороли перемогу. 

Вибір. Гра є лінійною розповіддю. Тут більшого розповісти я вам не можу. Хоча під час проходження у вас декілька разів за гру з'являється можливість помилувати одного чи двох ворогів. За це гра вас не винагородить, але нагорода з'явиться в вигляді тепла десь глибоко у вас в душі. Або ж не з'явиться.

Зроблю невеликий дисклеймер - я грав на високих налаштуваннях графіки, але моя нирка залишилась при мені. Чого при мені не зосталось, так це ультра налаштувань та RTX. 

Проте це зовсім не зіпсувало мені враження від візуалу. Досвід роботи студії з освітленням та візуалом дав про себе знати. Починаючи зі стартової локації все виглядає просто прекрасно. Кожен листочок на дереві, кожна травинка, комашка чи зірка на небі виглядають соковито. Самі персонажі також промальовані дуже реалістично. Інколи буває, що дуже хороша графіка персонажів все одно виглядає неприродньо. Вони здаються лише дуже деталізованими ляльками, а шкіра та волосся штучними. Тут такого немає. Картинка кінематографічна та дуже реалістична. За це розробникам тверда п'ятірка. 

Моє невігластво не знає, як назвати дану характеристику, але я спробую умовно охарактеризувати її, як візуальна психологія. Для того, що викликати у глядача більше емоцій гра також використовує візуальні прийоми, які так часто використовують у кіно. Наприклад, якщо у персонажів є хвилинка безтурботності та душевних діалогів, кругом них буде літній прилісок, сонячні промінчики, багато квітів та теплих кольорів. Якщо ж їх очікують неприємності, то небо миттєво затягується чорними хмарами, красива дорога змінюється багнюкою, а привітні дерева виглядають як ніколи моторошно. Все це дуже підсилює емоційну складову гри і впливає на сприйняття ігрового світу. 

Окремою дрібничкою, без якої гра б виглядала не так соковито стане вогонь, в нічну пору він просто прекрасний і заворожує своєю контрастністю. Надіюсь, що користувачам, які гратимуть з RTX перепаде ще більше насолоди, адже навіть на моїх налаштуваннях світіння від вогнищ та факелів виглядало просто чудово і споглядати за грою тіней було окремим задоволенням.

Облизав гру. Тепер запихаю свою ложку дьогтю. Вороги. Це звісно ніяк не впливає на кайф від проходження, але чомусь студія вирішила змоделювати лише декілька типів ворогів. При цьому вороги, які належать до одного типу - повністю однакові. Ти убив двох Біллі на початку гри. Далі тобі потрібно пройти повз трьох близнюків Джонні, а в кінці тебе очікує такий же Томмі, який очікував тебе на середині попереднього розділу. Не реалістично якось. І постійно нагадує про те, що це всього лише гра.

Історія це чудово, але гра це задоволення інтерактивне. Саме тому розглянемо, що ж нас очікує зі сторони ігрових механік.

Амісія з першої місії озброєна метальною пращою, яку з часом можна кастомізувати. Також вона зможе кидати предмети рукою, щоб не привертати увагу ворогів свистом пращі. У її метальному арсеналі до кінця гри з'явиться достатня кількість метальних речовин, які допоможуть розправлятися з ворогами та вирішувати головоломки. Кількість предметів, які Амісія носитиме з собою, а також їх якість та характеристики можна кастомізувати. 

Кастомізація відбувається за допомогою предметів, які розкидані по усіх локаціях і які потрібно збирати. Щоб покращити пращу, потрібно знайти необхідні матеріали для покращення та добратися до верстата, за яким і буде відбуватися апгрейд. Такі верстати також будуть розкидані по усьому ігровому світі. До слова, розчарую перфекціоністів. Вам не вдасться прокачати усе. За своє проходження я старався ретельно пилососити локації, але все одно 2-3 рівня прокачки для мене залишились недоступними. Проте не сумуйте. На жаль чи на щастя на середньому рівні важкості на якість гри впливатиме не рівень модифікації а лише її наявність. Покращення будуть практично непомітними. Або ж їх не помітив я.  

Ворогів у Амісії та її друзів двоє. Це Вартові та Чумні щурі. Перших Амісії потрібно або оминати, або ж ліквідовувати, якщо уникнути зустрічі не вдається. Звідси і будується стиль гри, який постійно перехилятиметься або у бік екшену, або ж у бік стелсу.

Амісія зможе приспати ворога, відволікти або ж убити - інколи це за вас вирішить гра. Інколи вирішувати доведеться вам. Можливий такий варіант, коли ви ворога пошкодуєте і просто кинете в нього снодійним. А через секунду його з'їдять щурі. Шило на мило. І розчарування. Тому врахуйте це.

Також врахуйте те, що вартові поділяються на декілька типів. Вартового без шолома легко ліквідувати кидком каменя в голову. Вартовий з шоломом на голові буде важчою ціллю і його доведеться ліквідовувати уже в два етапи - кинувши йому в шолом кислоту, а потім добивши каменем відкриту голову. Є ще важчий тип вартового, який носить в руках грізний щит. У нього кинути будь-чим буде неможливо. З таким вартовим потрібно боротися хитріше, заставляючи робити усю брудну роботу щурів від яких він буквально не зможе встояти. Також охоронці можуть носити з собою факели, які захищають їх від щурів. Щоб знищити такого ворога потрібно всього лише загасити його джерело світла. Далі все зробить стихія крихітних та голодних тваринок.

Щурі це інша сторона гри. Їм глибоко начхати хто перед ними - добрі персонажі чи негативні. Поїдають вони що тих що тих з однаковою насолодою.  Вони лякають своїм неприємним виглядом та звуком, від якого у вас підуть мурашки по шкірі. Проте є річ, яка їх зупиняє також безкомпромісно. І це вогонь та світло, яке він породжує. Стіна світла заставлятиме цю смертельну противну хмару с тисячею дрібненьких оченяток просто завмирати і ласо поглядати на вас із тіней з такою хіттю, з якою навряд чи хтось щось колись хотів.

А світлом керуватиме людина. Десь вогонь загасивши, а десь його розпаливши буде можливість керувати пацюками так, як завгодно саме вам. До середини гри я взагалі усвідомив, що вони мені не ворог. Вони лише безпристрасний фактор, який може бути нищівним інструментом в руках вмілого гравця. А в фінальних главах гри з'явиться ще один варіант взаємодії з пацюками, від якого ви будете просто в захваті. 

Отже підсумовуючи - вся гра це низка головоломок. Уся їх суть зводить до того, що Амісії потрібно з стартової точки розділу добратися до його завершення попутно вирішивши низку завдань. Уникнути варти, за допомогою світла не дати пацюкам себе схрумати, ліквідувати вартового, якого обійти не вдалось і одночасно з цим отримати ще порцію сюжету. Ігрові локації також будуть частиною головоломок, адже на них розміщено багато інтерактиву. Наприклад, гравець заходить в приміщення. Там вартовий. Вихід на іншому кінці. Над вартовим лампа, яку можна збити. Значить це і буде ваше рішення. 

Квести тут не є важкими і затримувати вас вони не будуть. Такі ігрові завдання слугують для того, щоб ви більше цінували перемогу і розуміли як тяжко героям даються ті чи інші дії. Одною тезою - щоб цінувати, потрібно заробити. Давня істина, яку розуміли розробники гри і квести в грі створені конкретно для цього. Тут то ще раз згадується про відмінний баланс, де ви тратите помірну кількість часу на проходження рівня при цьому не втрачаючи суть сюжету та відчуваєте емоційний стан персонажа. Грати в таке особливо приємно.

Що може так зачепити людську душу, як звук тендітної та тонкої струни? Проте, розробникам було мало звучання звичайних струнних інструментів. 

Для створення музичного супроводу розробники відтворили звучання давніх інструментів, яке істотно відрізняється від того, що ми привикли чути. Саме тому гра звучить по особливому. Гра звучить натурально. Це одиничний випадок, коли після проходження гри я зайшов на музичний сервіс і переслухав саундтреки просто так для себе. Вони самі по собі є цікавими та милозвучними. 

Сам світ також звучить дуже натурально. Незважаючи на те, що на кожній локації ви будете в кращому разі двічі, розробники записали звуки води, трави, лісу, птахів, різні скрипи та шерехи. Коротше кажучи, відтворено звучання усього оточення. Відчувається об'єм звуку, напрямок в якому знаходиться його джерело, відстань та все, шо потрібно для реалістичності. Тут також тверда п'ятірка.

A Plague Tale: Innocence - типове якісне "кінцо", якого багато на консолях і так не вистачає на пк. Це чудова історія з яскравими персонажами, яка покликана викликати у гравця всю гаму емоцій. Навіть те, що я гру проходив під запис частинами не помішало мені щоразу повертатися до неї і отримувати велику кількість емоцій та задоволення. Тим, хто проходитиме гру на одному диханні буде ще цікавіше. Сама історія далеко не клішована і тішить своєю оригінальністю. Загальний час проходження займе у вас декілька днів помірної гри.

Квестова складова це лише каталізатор, який створює емоційний зв'язок гравця з персонажем і слугує по більшій мірі саме для цього. 

Музика особлива і заслуговує на особливу похвалу. Вона зачепить багатьох і потім згадуватиметься ще не одноразово. 

Ну і фінальне. Ходять чутки, що розробники готують другу частину. Попри всю красу гри, вона не має такої рекламної бази як у Кіберпанка чи нової частини колди. Це новий гравець в індустрії і саме від вас залежить мотивація розробників. Саме ви підтримавши гру копійкою можете показати розробникам, що їх дітище визнане ігровим ком'юніті. Тому хоча б по знижці, але спробуйте купити дану гру.